Примусове    виконання   рішень   здійснюється   державною виконавчою службою на підставі виконавчих  документів, які стягувач отримує в органах, що прийняли рішення, та одночасно зі своєю заявою про відкриття виконавчого провадження пред”являє до виконання в органи ДВС.

Слід зауважити, що заява стягувача про відкриття виконавчого провадження не завжди підлягає задоволенню. Ст. 26 ЗУ „Про виконавче провадження”  визначено випадки, коли державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження.

Розглянемо ці випадки:

    „ 1) пропуску встановленого строку пред'явлення  документів  до виконання; "               

Законом визначено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 

     1) посвідчення комісій по трудових спорах,  постанови судів у справах про адміністративні правопорушення  та  постанови  
органів (посадових    осіб),    уповноважених    розглядати   справи   про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 

     2) інші виконавчі документи - протягом  року,  якщо  інше  не передбачено законом. 

 У разі пред”явлення виконавчого документа з пропущенням цих строків, державний виконавець відмовить у відкритті виконавчого
 провадження на підставі п.1 ч.1 ст.26 ЗУ „Про виконавче провадження”.  

     „2) неподання  виконавчого документа,  зазначеного у статті 17 цього  Закону,  та  неподання  заяви  про  відкриття   виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; „ 

Інколи трапляються так, що стягувач направляє до відділу лише свою заяву про відкриття виконавчого провадження, при цьому взагалі не додає до неї виконавчого документа, чи  приєднує до неї лише  рішення  суду , або ж, навпаки, пред”являє виконавчий документ, але не подає заяви про відкриття виконавчого провадження. В  усих цих випадках державний виконавець відмовить у відкритті виконавчого провадження, оскільки самим же стягувачем унеможливлене відкриття виконавчого провадження (відсутня заява з вказівкою на те), та виконання  рішення суду  ( не подано виконавчий документ).               

     „3) якщо   рішення,   на   підставі  якого  видано  виконавчий документ,  не набрало законної (юридичної)  сили,  крім  випадків, коли  воно  у  встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;”